Культурні традиції та звичаї народу

        Норвегія зберігає безліч культурних традицій. У країні до цих пір живі місцеві звичаї.

    У кожному окрузі дбайливо зберігають національні костюми, призначені для проведення обрядових вистав, підтримуються спілкування на діалектах старонорвежскої мови, вивчення місцевої історії, видання своїх газет. Досить часто можна побачити ретельно виготовлені національні костюми, що надягають на весілля та інші святкові заходи. Кожне місто має свої культурні традиції.Норвежці з гордістю надягають традиційні національні костюми ручної роботи на весілля, хрещення і різні свята. 

  17 травня - День конституції. Головне свято Норвегії. Парад школярів, народні гуляння в традиційних костюмах.

    Також традиційні костюми одягають на дуже популярний Національний фестиваль народної танцювальної музики - це конкурс старовинного танцю; національний конкурс традиційної музики охоплює інструментальну й пісенну музику, народний танець.

     Народні традиції наказують норвежцям одружуватися по взаємній згоді. Середній шлюбний вік у чоловіків 25 років, у жінок - 22-23 роки, у сільській місцевості - 19-20 років. Після заручення молоді офіційно вважаються нареченим і нареченою.

Весілля ж справляється тоді, коли наречений вважатиме себе економічно підготовленим до того, щоб утримувати сім'ю. Народження дитини не супроводжується такими великими церемоніями, як весілля. Через кілька днів після народження дитини хрестять у кирки. Практикується традиція давати дітям імена улюблених родичів.

    Традиційний тип поселення норвежців, їх оселі. Здавна споруди у норвежців зрубні. Житловий будинок (стуве) - з каміном у заможних селян - дво- або триповерховий, з кількома кімнатами. 
    На першому поверсі розташовується передпокій, зимова кухня, вітальня, а на верхньому - спальні. Окремий будинок з вогнищем, зазвичай відкритого типу, призначається для випічки хліба, пивоваріння, прання білизни і варіння їжі влітку.    

      Мальовничо виглядають і тепер ці житла, пофарбовані у традиційні червоний, зелений або синій кольори, з білими наличниками і торцями зрубів.

Випічка домашнього пирога - частина норвезьких кулінарних традицій. У кожній області пироги роблять за власними рецептами. Те ж саме стосується і хліба, тому домашні кондитерські в Норвегії користуються більшою популярністю, ніж звичайні булочні.

    У Норвегії на Різдво ворожать не тільки дівчата, а й хлопці! Ось вже воістину давня традиція рівноправності!

"Чоловічі" гадання - не для слабких духом. Ось приклад: молодий чоловік бере в руку різдвяне печиво і три рази спиною вперед обходить навколо будинку, читаючи при цьому задом наперед молитву "Отче наш". Коли він завершить третє кола, то побачить дівчину, на якій одружується. Якщо ж нікого не побачить, то ніколи і не одружиться.

  Найстрашніше ворожіння відомо під назвою "Сидіння в різдвяній світлиці". У святвечір ворожбитів замикають в темній кімнаті, а очі йому пов'язують хусточкою. Пізніше ввечері його виводять з темної кімнати, ведуть до світлиці і саджають за стіл, на якому стоять три чашки - з пивом, молоком і водою. Тут очі ворожбитів розв'язують і залишають його одного. Молодий чоловік повинен вимовити заклинання типу: "Суджена-ряджена, здайся мені!" Через деякий час лунають шерех і потріскування, які стають все голоснішими, будинок починає ходити ходуном, так що крізь "танцюючі" колоди навіть стає видно двір. Незабаром з'являється і суджена. Вона бере чашку, п'є з неї, а потім зникає. Якщо дівчина випила пиво - значить, сімейне життя складеться вдало, і в домі завжди будуть водитися гроші. Якщо вибрано молоко, то достаток в сім'ї буде середнім. А якщо вже взята чашка з водою, то молодим доведеться в житті туго.

   Є й смішні ворожіння. Так, рано вранці молодий чоловік  повиннен обійти три рази задом наперед навколо будинку з одними єдиними дверима, увійти всередину і подивитися через дві дірки в окраєць хліба, пророблені спеціально для очей. Так можна побачити майбутню дружину.

У Норвегії і по сей день в гості до дітлахів приходить різдвяний домовик Ніссе. У старі часи Ніссе було видимо-невидимо - не те що тепер. Майже в кожній садибі жив свій Ніссе. Виростають Ніссе не більші ніж дитина, носять сірі штани, куртки і червоні в'язані шапки з пензликом. Пальців у них всього чотири - великі пальці на руках відсутні. Живуть Ніссе зазвичай на сіннику, в хліві або на стайні і допомагають доглядати за худобою і чистити скребницю коней. Але ставляться вони до коней по-різному, зовсім як люди. Трапляється, Ніссе забирає сіно у одного коня і віддає його іншому. Любимчики Ніссе виглядають особливо пещеними і красивими. Годівниці у них завжди сповнені, тоді як у інших коней годівниці часто пустують.

   Головне, не забувати пригощати Ніссе чимось смачненьким ввечері в четвер, не кажучи вже про різдвяний Святвечір. У святвечір їм на сінник приносять кашу, пиво, печиво та різні солодощі.

  Глузувань і лайки Ніссе не терплять і завжди мстять за образу. Той хто забув  про це ризикує мати неприємності, тому що Ніссе хоч і малі на зріст, але дуже сильні.

   Вчені вважають, що Ніссе (nisse) - це зменшувально-пестливе утворення від імені Микола. Святий Миколай був єпископом в Смирні, в Малій Азії, в IV столітті. Цей святий (в англомовних країнах відомий як Санта-Клаус) приходить до добрих і слухняним дітям в різдвяну ніч, а Ніссе відвідує їх в святвечір. З плином часу образи Ніссе і Санта-Клауса так тісно переплелися, що стали майже нероздільні.

   Санта-Клаус прилітає по повітрю в санях, запряжених північними оленями. Сани приземляються на даху будинку, і Санта-Клаус проникає всередину через пічну або камінну трубу. Саме тому всі члени сім'ї розвішують на камінній полиці великі панчохи, щоб Санте було куди покласти свої подарунки.

Однак в старовину подарунки маленьким норвежцям, як і іншим скандинавським дітлахам, приносив домовик, і не святий Миколай, а різдвяний козел.  "Всі знають, що на Різдво Ніссе приносять дітям подарунки, але згадує хтось тепер про різдвяного цапа? - писав Цакаріас Топеліус. - Але ж колись він був улюбленим другом дітей і приходив до них у святвечір. Він ходив на четвереньках в шубі з довгим хутром, у нього була довга борода і роги, зроблені з дерев'яних ложок. "Походження" різдвяного козла досить туманне, і ніхто нічого про нього не знає. Відомо лише, що ближче до Різдва козел спускається з високих гір і все ближче і ближче підходить до людського житла. За кілька днів до Різдва він вже заглядає в вікна і уважно спостерігає за поведінкою дорослих і дітей і приготуваннями до великого свята. 

     Великдень і День святого Ханса

 Віддавши всі сили на відзначення Різдва, нещасні норвежці не здатні настільки ж пишно відзначити яке-небудь інше свято.Тому Великдень в Норвегії проходить дуже спокійно. Якщо, звичайно, не брати до уваги радості, яку відчувають всі норвежці, вирушаючи на великодні канікули в гори кататися на лижах. На Великдень міста порожніють - нікого немає, всі пішли (або поїхали) на відпочинок. Про великому святі нагадують тільки штучні пухнасті вербички та жовті зайчики в вітринах магазинів.

Зате в червні молодь повертається до активного способу життя та з задоволенням відзначає День святого Ханса - 24 червня, свято середини літа. Традиція ця походить від стародавніх часів, коли люди святкували річний сонцеобіг.

    Це свято зберіглося і в інших країнах Європи.  Але, мабуть, тільки в Норвегії напередодні цього дня понині влаштовуються справжні великі багаття. Запалюють їх на схилах гір, подалі від житлових будинків і господарських будівель, з настанням сутінків. Яскравий і видовищний звичай привертає масу туристів, які з розкритим ротом спостерігають за стрибучими через багаття норвежцями і з жахом чекають, коли бідолахи зваляться в вогонь.